В цілому я сьогодні молодець. Плюс новенька полиця в мою кімнату і 12 тис кроків по Епіцентру.

А. А ще, здається, відпустило.
Не знаю коли. Але сьогодні я це відмітила.
Можливо, через те, що я така втомлена сьогодні, мене банально не вистачає на емоції? Але мені байдуже.

Тахікардія нагадує про себе, коли я мушу сказати «привіт». Але на цьому все. Це все, що було. Мені справді все одно?

От воно як трапляється.
Байдуже настільки, що немає навіть жодних радощів з цього приводу. Адже я так хотіла цього «б а й д у ж е». Дивне відчуття. Та хоч би на цей раз по-справжньому і остаточно.

І ще.
Коротше. Дехто неправильно мене зрозумів. Саме через збіг обставин і одночасність, так би мовити, подій. Потішно вийшло, але я зворушена.